Найбільше на світі Стерлінгу подобаються дві речі: скелелазіння і поїздки на F 850 GS. «Щоб піднятися на скелю, мені потрібно вийти зі своєї зони комфорту і навчитися новому, – каже він. – Я вважаю, що людям важливо бувати на природі, відкривати її для себе і не заважати розвитку подій». Поїздки на мотоциклі схожі на скелелазіння. Вони дають можливість багато чого довідатися про життя – кожен день.

Як би дивно це не звучало, але Стерлінгу доводиться боротися зі страхом висоти під час підйому. Страх не зник навіть через роки занять скелелазінням. «Взагалі-то це непогано, тому що загострює відчуття життя, – скеля висотою 600 метрів для нього не перешкода. – Ставлячи перед собою складні завдання, людина росте як особистість». Мета Стерлінга – не просто досягти вершини, а отримати враження в процесі. Вершина – це бонус.

Щоб піднятися на скелю, потрібно повністю викластися. Постійна підготовка – це перш за все закалка характеру. Чим сильніше стає характер, тим більше напружується тіло. Стерлінгу потрібно бути готовим до довгих маршрутах. Він майже щодня підіймається на скелі, відточуючи свою майстерність, і ставить перед собою складні завдання, тренуючись все інтенсивніше, долаючи себе. «Далі відбувається щось дивне. Через рік піднімаєшся на скелю, про підкорення якої навіть не думав».

Прокидаючись вранці, Стерлінг нагадує собі про те, що його мотивує. «Має бути ще багато чому навчитися і багато чого спробувати». Це його девіз. Його мета – втекти від мирської буденності. Йому потрібно сприймати світ інакше і як можна частіше відчувати особливе тремтіння. Скелелазіння і поїздки на мотоциклах – справжні віддушини. Колись він цілий рік подорожував на своєму двоколісному другові. «Я проїхав через 47 штатів і жодної ночі не провів в мотелі. Я завжди спав поруч з байком. Іноді навіть під дощем».